Святкове натхнення іноді – просто післясмак. Те, що дарує щиру радість і об’єднує в Навечір’я Різдва. А післясмак має бути після чогось, так? «Чимось» може стати навіть маленька справа для добра і правди. Малий крок, який раптом подарує великий мир у серці.
- Примиритися. З Богом і людьми. Якщо можна і потрібно. З отим другом, з яким вже місяць ані пари з вуст через якусь дурницю. З батьками, колегами, сусідами… Зробити собі такий подарунок може й непросто – але тоді жодна образа не створить гіркого присмаку для багатої різдвяної куті.
- Подякувати. Типові різдвяні привітання за шаблоном перетворюються у щось незабутнє, якщо поєднуються зі щирою вдячністю – за що саме і чому ми дякуємо саме цій людині, що вона є у нашому житті. Можна подякувати і за досягнення та життєві уроки, водночас пригадавши їх. Подякувати Творцю як тому, хто дарує найкращі ідеї та допомагає їх втілювати у життя.
- Написати Лист ідей. На планшеті, в телефоні, в зошиті, у вордівському документі з заголовком «Різдвяний бедлам 2.0»… Де завгодно. Плани, мрії, ідеї, нотатки, божевільні надії. Критерій один: писати тільки те, що гарантовано зробить щасливішою Святу Вечерю наступного року, якщо здійсниться. Для повноти ефекту 10 грудня можна дістати список і переглянути записи: можливо, якісь із них підлягають детальнішому плануванню? І, отже, починають здійснюватися… :)
- Позбутися старого та / або непотрібного. У шафі чи у серці – це вже кожен вирішує сам. Знищити чи подарувати комусь те, що ще можна подарувати – теж є справою особистою.
- Проаналізувати борги. Віддати те, що можна віддати. Реструктуризувати, переосмислити все інше. [Перестати рюмсати про кризу]. І дати собі чітку відповідь: робити борги далі чи шукати нові джерела прибутку?.. Якщо ж є борги перед людьми, і вони зовсім нематеріального характеру… Просто читаємо пункт від початку, але з пошуком джерел не фінансування, але особистої мотивації. У випадку відсутності боргів – див. пункт 2.
- Розпочати пошук своїх життєдайних джерел. Прибуток і мотивація потрібні навіть тим, у кого все є. А може їм – передусім. Джерела фінансування, бажання працювати так чи так походять від нездоланного у всі часи й епохи людського прагнення творити. І дайте вгадати, а Хто ж його нам усім вкладає у серце? ;)
- Створити казку. Не смійтеся. Просто сядьте і напишіть власну різдвяну казку. Або намалюйте її, виліпіть чи сконструюйте. Для чого? Можна комусь подарувати або присвятити дитині (вона буде пам’ятати про це все життя!), можна писати далі й видати збірку, можна відкласти. Спогад про цю казку потім когось змусить посміхнутися, когось – замислитися або все переробити. Хай там як, але погано від казки ще не було нікому.
- Роздрукувати кілька фото. Найкращі знімки, де зафіксовані ті моменти, за які ви досі вдячні Богу. І оформити їх у красивий святковий альбом.
- Зробити добру справу, нікому й нічого не пояснюючи. Так, аби про це знали лише ви та Різдвяний Янгол :).
- Знайти одну не знану у вашій родині колядку будь-якою мовою. Красиву й мелодійну. Всіх здивувати.
- Пригадати про когось самотнього насправді, а не лише по телефону або розсилкою в Інтернеті. Запросити людину на Вечерю, просто привітати або раптово прийти з мандаринками і різдвяною листівкою. Навіщо? Відповідь буде у її очах…
- Приготувати на Вечерю головну страву: різдвяний затишок. Навіть коли згоріла риба, «не така» кутя й розварилися вареники, справу з їжею виправити легше, ніж «просто так» взяти й наповнити теплом пустку в домі. А може, нехай вже підгорає кутя? Тільки би в тій хаті, де люди люблять і чекають одне одного <3
…Можливо, у цьому списку немає головної різдвяної справи? Особливої, найважливішої?.. Цілком імовірно. Про такі справи, як воно ведеться, завжди відомо тільки Богу та людському серцю. Але без них все інше справді може втратити сенс.
Ірина Максименко
Фото вгорі: wikiwand.com
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
